насінник

НАСІ́ННИК, а, ч.

1. Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння.

Жовтавими острівками-цятками плавали на зеленому фоні [тютюнів] вершечки насінників (Десняк, Десну.., 1949, 256);

Насінники капусти зберігають у спеціально побудованих сховищах (Колг. Укр., 2, 1957, 37);

// Дерево, залишене при суцільному вирубуванні лісу для обсіменіння лісосік.

На полі піднялись угору жайворонки, заворкували на дубі-насіннику горлиці, закували зозулі (Гжицький, Вел. надії, 1963, 314).

2. Ділянка, відведена для вирощування рослин на насіння разом з такими рослинами.

В порівнянні з минулим роком площа насінників трав на Україні збільшилася на сотні тисяч гектарів (Рад. Укр., 28.VI 1951, 2);

Насінники, як правило, виділяють із загальних посівів з кращим травостоєм, не уражених повитицею та іншими карантинними бур’янами (Колг. енц., II, 1956, 98).

3. Фахівець з насінництва.

В кооперативах і народних маєтках [Куби] ще не вистачає бригадирів, нормувальників, садівників, рільників, пташників, насінників (Рад. Укр., 20.У 1963, 3).

Значення в інших словниках

1. насінник — насі́нник 1 іменник чоловічого роду рослна, фахівець насі́нник 2 іменник чоловічого роду, істота фахівець  Орфографічний словник української мови
2. насінник — -а, ч. 1》 Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння. || Дерево, залишене за суцільного вирубування лісу для обсіменіння лісосік. 2》 Ділянка, відведена для вирощування рослин на насіння разом із такими рослинами. 3》 Фахівець із насінництва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насінник — НАСІ́ННИК, а, ч. 1. Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння. Жовтавими острівками-цятками плавали на зеленому фоні [тютюнів] вершечки насінників (О. Десняк); От уже на його [Тимофія] руці красується ..  Словник української мови у 20 томах
4. насінник — Дворічна рослина, що виросла із саджанця або живця (напр., кореня буряка чи цибулі), і з якої на другий рік вегетації отримують насіння.  Універсальний словник-енциклопедія
5. насінник — Насі́нник, ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. насінник — Насінник, -ка м. 1) Плодъ, оставленный на сѣмена. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса.  Словник української мови Грінченка