насінник
НАСІ́ННИК, а, ч.
1. Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння.
Жовтавими острівками-цятками плавали на зеленому фоні [тютюнів] вершечки насінників (Десняк, Десну.., 1949, 256);
Насінники капусти зберігають у спеціально побудованих сховищах (Колг. Укр., 2, 1957, 37);
// Дерево, залишене при суцільному вирубуванні лісу для обсіменіння лісосік.
На полі піднялись угору жайворонки, заворкували на дубі-насіннику горлиці, закували зозулі (Гжицький, Вел. надії, 1963, 314).
2. Ділянка, відведена для вирощування рослин на насіння разом з такими рослинами.
В порівнянні з минулим роком площа насінників трав на Україні збільшилася на сотні тисяч гектарів (Рад. Укр., 28.VI 1951, 2);
Насінники, як правило, виділяють із загальних посівів з кращим травостоєм, не уражених повитицею та іншими карантинними бур’янами (Колг. енц., II, 1956, 98).
3. Фахівець з насінництва.
В кооперативах і народних маєтках [Куби] ще не вистачає бригадирів, нормувальників, садівників, рільників, пташників, насінників (Рад. Укр., 20.У 1963, 3).
Значення в інших словниках
- насінник — насі́нник 1 іменник чоловічого роду рослна, фахівець насі́нник 2 іменник чоловічого роду, істота фахівець Орфографічний словник української мови
- насінник — -а, ч. 1》 Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння. || Дерево, залишене за суцільного вирубування лісу для обсіменіння лісосік. 2》 Ділянка, відведена для вирощування рослин на насіння разом із такими рослинами. 3》 Фахівець із насінництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насінник — НАСІ́ННИК, а, ч. 1. Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння. Жовтавими острівками-цятками плавали на зеленому фоні [тютюнів] вершечки насінників (О. Десняк); От уже на його [Тимофія] руці красується .. Словник української мови у 20 томах
- насінник — Дворічна рослина, що виросла із саджанця або живця (напр., кореня буряка чи цибулі), і з якої на другий рік вегетації отримують насіння. Універсальний словник-енциклопедія
- насінник — Насі́нник, ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- насінник — Насінник, -ка м. 1) Плодъ, оставленный на сѣмена. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса. Словник української мови Грінченка