насінник
Дворічна рослина, що виросла із саджанця або живця (напр., кореня буряка чи цибулі), і з якої на другий рік вегетації отримують насіння.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- насінник — насі́нник 1 іменник чоловічого роду рослна, фахівець насі́нник 2 іменник чоловічого роду, істота фахівець Орфографічний словник української мови
- насінник — -а, ч. 1》 Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння. || Дерево, залишене за суцільного вирубування лісу для обсіменіння лісосік. 2》 Ділянка, відведена для вирощування рослин на насіння разом із такими рослинами. 3》 Фахівець із насінництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насінник — НАСІ́ННИК, а, ч. 1. Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння. Жовтавими острівками-цятками плавали на зеленому фоні [тютюнів] вершечки насінників (О. Десняк); От уже на його [Тимофія] руці красується .. Словник української мови у 20 томах
- насінник — Насі́нник, ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- насінник — НАСІ́ННИК, а, ч. 1. Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння. Жовтавими острівками-цятками плавали на зеленому фоні [тютюнів] вершечки насінників (Десняк, Десну.. Словник української мови в 11 томах
- насінник — Насінник, -ка м. 1) Плодъ, оставленный на сѣмена. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса. Словник української мови Грінченка