натоплювати
НАТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. нато́плять; док., що і без дод.
Розпаливши вогонь, нагрівати що-небудь.
Піч треба дуже натоплювати, щоб у хаті було дуже тепло та душно (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (В. Кучер);
– Хіба ж бідній жінці не заб'ють памороки. Як воно ж і курча, і кача, і порося, і теля... І натопи, і навари... (О. Ковінька);
– Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо (Григорій Тютюнник).
НАТО́ПЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., НАТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. нато́плять; док., чого.
1. Жарячи або підігріваючи, розтоплювати яку-небудь кількість чогось (про лій, віск і т. ін.).
– Ну й ситенний [заєць] .. Гарців далебі із троє Я тоді із нього, може, Натопив самого лою (І. Манжура);
Закололи, значить, того кабана.., натопили смальцю, наробили ковбас (Остап Вишня);
// Довгим кип'ятінням наготовляти (про молоко).
Натопити молока.
2. рідко. Те саме, що виплавля́ти.
Історія йде не помалу. І мужніх сердець вогнепад Вже завтра натопить металу На тисячу тисяч гармат (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)