натруджений
НАТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до натруди́ти.
Натруджене болістю серце забажало спочинку (Панас Мирний);
* Образно. Правила парусом донька рибалки, коси у неї лляні, руки умілі натруджені змалку, твердо лежать на стерні (І. Гончаренко);
// у знач. прикм.
Любо впасти на зелену тінь Натрудженим і наболілим тілом (М. Рильський);
Боліла голова, нестерпно нили натруджені ноги (З. Тулуб);
* Образно. Навколо майже воднораз заскрипіло натруджене дерево саней (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Який багато потрудився, знесилений роботою.
Семен помолився до неба, загорнувсь у свиту і заснув твердим сном натрудженого робітника (М. Коцюбинський);
Тепер вони [батьки] підвелися, і їх побачили всі стареньких і натруджених (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)