натще
НА́ТЩЕ́, присл.
Не поївши, на порожній шлунок.
Бувало цілими тижнями ходив [Демидів] натще до школи (О. Маковей);
– Та, прошу вас, хоч би мало чогось з'їли. Як натще іти в дорогу? Буде вас млоїти під грудьми... (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)