натяк
НА́ТЯК, у, ч.
1. Слово або вислів, що не повністю розкриває що-небудь, а лише створює умови для його здогадування.
Данило мов не чув або не розумів його [учня] натяків, а на виразні питання відповідав якось нерадо (І. Франко);
Павлуша зрозумів натяк і зразу ж попрощався з дядьком (А. Головко).
2. перен. Те, що нагадує собою про кого, що-небудь або подібне до когось, чогось; ледь помітна схожість на щось.
Одну морську свинку Івасик довго й пильно оглядав, проте не знайшов у неї не тільки плавців, але взагалі ніяких натяків на будь-які пристрої для швидкої плавби (О. Донченко);
Кожного ранку пробуджувалася [Дарка] з надією, що побачить на небі бодай натяк на дощ (Ірина Вільде).
3. у знач. присл. на́тяками (рідше на́тяком). Не до кінця розкриваючи думку.
Гнат хитрою мовою і натяками швидко збивав ціну (М. Стельмах);
Тася звикла говорити натяками (Л. Дмитерко);
З Глобою він мав уже кілька розмов, і жодного разу викладач навіть натяком не згадав про той давній неприємний епізод (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)