натяк
НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д) (при дієсловах мовлення — говорячи про що-небудь не безпосередньо, не прямо, а здалеку, недомовками), НАВДОГА́Д розм.; НА́ТЯКАМИ, МАНІВЦЯ́МИ розм., НАВТЯКИ́ розм., НАВТЯМКИ́ розм. (не до кінця розкриваючи думку або з якимось підтекстом). (Михайло:) Треба здалеку зайти, наздогад закинути і, може, через маму... (М. Старицький); З Марусею вона про се не заходила у розмову, хіба так, навдогад що, скаже Катря: "Нащо те кохання у світі?" (Марко Вовчок); Гнат хитрою мовою і натяками швидко збивав ціну (М. Стельмах); Він почав говорити. Зразу манівцями.., а трохи згодом таки прямо, без усяких застережень (О. Кобилянська); (Палажка:) Не балакай навтямки; кажи товком: чи віддамо Марисю за Миколу? (І. Карпенко-Карий).
НА́ТЯК (слово або вислів, що не повністю щось розкриває, залишаючи можливість для здогадок слухача або читача); ПІДТЕ́КСТ (внутрішній, навмисно прихований зміст слова або вислову); АЛЕГО́РІЯ книжн., ІНАКОМО́ВЛЕННЯ книжн. (вислів, що містить у собі такий підтекст); ДВОЗНА́ЧНІСТЬ, ЕКІВО́К перев. мн., ірон. (слово або вислів, що їх навмисно говорять не прямо, а з певним натяком). (Брат Домінік:) Мій слух терзають натяки гріховні. Мені, ченцеві, чи до прачок тих? (Л. Костенко); Що розмова про книгу мала підтекст — в цьому не було ніякого сумніву. Ясно було, що дівчина відтягує відповідь на його освідчення (А. Головко); — Ти говори ясніше, бо я тебе таки не розумію. Я вже зовсім відвикла від алегорії та фігуральних висловів (Ірина Вільде); Говорити двозначностями. — Пор. недомо́вка.
НЕДОМО́ВКА перев. мн. (щось висловлене не до кінця або з натяком на те, що замовчується), НЕДОГОВО́РЕНІСТЬ, НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВЧА́ННЯ. — Янкович! — закричав Гальчевський. — Ви мені набридли своїми натяками, недомовками, півтонами! (Є. Куртяк); Таємничі жіночі вуста! Що несете ви в ледь уловимих порухах недомовленості? (А. Хорунжий). — Пор. 1. на́тяк.
ПОДО́БА (щось схоже на кого-, що-небудь; те, що нагадує собою когось, щось), ПОДОБИ́ЗНА, О́БРАЗ, КО́ПІЯ, ДУБЛІКА́Т, ДВІЙНИ́К (дуже схоже); НА́ТЯК (те, що нагадує собою когось, щось). — Хи, — подає свій голос від скрині сторож, і подоба усмішки майнула та й зникла на його зморшках (М. Стельмах); Загорнута в старовинні строї, Соломія скидалась на велику барвисту квітку, яка чомусь надбала подобизну жінки (Є. Гуцало); Синок, вірний образ батька та єдина потіха, єдина любов її життя, ..в тих самих росте ідеях (І. Франко); Вони (примуси) точна копія своїх господарів — дражливо, набурмосено гарчать один на одного (Я. Качура); Фантазія стародавніх людей взагалі мала нахил творити на небі дублікати всього того, що вона бачила на землі (Леся Українка); — А тепер ходімо по найкоштовніший скарб всесвіту, по справжній двійник Кіпріди — по прекрасну даму вельможного пана (З. Тулуб); — Що ж тепер нам робити? — шепотів Павлусь. І, зірвавшися, знову кидався вбік, роздивлявся, намагався знайти бодай якийсь натяк на справжній слід (О. Донченко).
Словник синонімів української мови