натякання

НАТЯКА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. натяка́ти.

Синявіну здалося іронічним оте натякання на сполучення [з конторою] (Іван Ле);

// Те саме, що на́тяк 1.

Тепер їй здалося, що в Гордієвих словах ховаються якісь натякання (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. натякання — натяка́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. натякання — -я, с. Дія за знач. натякати. || Те саме, що натяк 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. натякання — Натяка́ння, -ння; -ка́ння, -ка́нь і -ка́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. натякання — НАТЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. натяка́ти. Синявіну здалося іронічним оте натякання на сполучення [з конторою] (Ле, Міжгір’я, 1953, 174); // Те саме, що на́тяк 1. Тепер їй здалося, що в Гордієвих словах ховаються якісь натякання (Гр., II, 1963, 123).  Словник української мови в 11 томах
5. натякання — Натяка́ння, -ня с. Намекъ, намеканіе.  Словник української мови Грінченка