натішити
НАТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., кого, що, розм.
Потішити багато, досхочу.
– Осе чоловік, так чоловік! – хвалилась вона. – З ним і побалакаєш як слід, і натішить він тебе своєю розмовою (Панас Мирний);
– Усякі прилади повигадували [розумні люди], аби нагодувати, натішити тіло, а от душі шкода ніхто не нагодує (Дніпрова Чайка).
Словник української мови (СУМ-20)