натішити
НАТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., розм. Потішити багато, досхочу.
— Осе чоловік, так чоловік! — хвалилась вона. — З ним і побалакаєш як слід, і натішить він тебе своєю розмовою (Мирний, IV, 1955, 361);
Напоїло [літо] школярів сонцем, натішило водою в піонерських та трудових таборах (Знання.., 9, 1965, 1).
Словник української мови (СУМ-11)