наушник

НАУ́ШНИК, а, ч., прост.

Той, хто передає, нашіптує кому-небудь щось (перев. плітки).

Один хлопець-наушник зараз і доніс, що у мене голубеня за пазухою (з мемуарної літ.).

Значення в інших словниках

1. наушник — Наушник, -ка м. Наушникъ (у шапки).  Словник української мови Грінченка