нахлібник
НАХЛІ́БНИК, а, ч.
Той, хто живе за чужий рахунок.
[Казидорога:] Засвідчився [Рябина] своїми нахлібниками і виграв [у суді поле] (І. Франко);
Всі, хто виграв у війні, чужі мені, хто нажився в ній грабунками, .. хто є грабіжник, нахлібник, чиновний паразит (О. Довженко);
Становище нахлібника не влаштовувало мене, і я чесно наймитував на родича рівно рік (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)