нахлібник

НАХЛІ́БНИК, а, ч. Той, хто живе за чужий рахунок.

[Казидорога:] Засвідчився [Рябина] своїми нахлібниками і виграв [у суді поле] (Фр., IX, 1952, 389);

[Петро:] Отаке чудне склалося: я — в чужій господі, чужий нахлібник! (Мирний, V, 1955, 179);

Становище нахлібника не влаштовувало мене, і я чесно наймитував на родича рівно рік (З глибин душі, 1959, 6).

Значення в інших словниках

1. нахлібник — Хлібодавець, кормитель [V]  Словник з творів Івана Франка
2. нахлібник — нахлі́бник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. нахлібник — -а, ч. Той, хто живе за чужий рахунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нахлібник — Харчовник, їдець, дармоїд  Словник чужослів Павло Штепа
5. нахлібник — НАХЛІ́БНИК, а, ч. Той, хто живе за чужий рахунок. [Казидорога:] Засвідчився [Рябина] своїми нахлібниками і виграв [у суді поле] (І. Франко); Всі, хто виграв у війні, чужі мені, хто нажився в ній грабунками, ..  Словник української мови у 20 томах
6. нахлібник — УТРИ́МАНЕЦЬ (той, хто перебуває на чиємусь утриманні), РОТ розм., ГОДО́ВАНЕЦЬ заст.; НАХЛІ́БНИК (несхвально). — Я ще нічого не знаю, ще нічого не вирішив, але бездарним актором або утриманцем твого батька не буду ніколи (В.  Словник синонімів української мови