нахмурюватися
НАХМУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАХМУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Ставати похмурим, незадоволеним, надутим.
Махає [хлопець] рукою, нахмурюється, далі підходить і поправляє квіти на портреті (Леся Українка);
Недоторканий вмент нахмурюється і з натиском говорить (В. Винниченко);
– Ша! Досить зуби продавати! – нахмурився редактор. – Ми тут не на вечорі гумору й сатири! (О. Бердник).
2. Зсовуватися, опускатися над очима при вираженні незадоволення, задумливості, гніву і т. ін. (про брови, лоб).
Біле волосся було скуйовджене.., брови нахмурились, незакриті очі грізно дивились, рот розкрився, страшно було глянути на вид старої (О. Стороженко);
А коли піп .. простягнув срібне розп'яття для поцілунку, брови хворого суворо нахмурились (А. Шиян).
3. перен. Ставати похмурим, темним (про предмети і явища природи).
Небо нахмурилося, темніє (Панас Мирний);
Нахмурились сумні будинки, темними вікнами позирають на безлюдні улиці (С. Васильченко);
Гори нахмурились (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)