нація
НА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру.
Довгі віки Українська Церква була найміцніше зв'язана зі своїм народом, а це двом їм надавало сили та духу. У нас завжди віра й нація ототожнювалися, а тому збереження батьківської віри було збереженням і своєї національності, а втрата віри була зрадою нації (І. Огієнко).
2. Держава, країна.
Організація Об'єднаних Націй;
У великій пустині я знаходжу поклади дорогоцінних металів, котрі можуть збагатити всю націю. Вона стояла без руху (Г. Хоткевич).
3. перен., ірон. Про яку-небудь групу людей.
Він [міліціонер] повів невідомого громадянина ковальської нації, який шарпав на собі шкіряну фартушину, лаявся задьористо й вигадливо (Ю. Яновський);
Попів і тих, хто вірить в вас, Візьміть собі в небесну націю (В. Еллан-Блакитний).
Словник української мови (СУМ-20)