нація
НА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Конкретно-історична форма спільності людей, об’єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру.
Соціалізм проти насильства над націями (Ленін, 28, 1956, 256);
Українська нація.. будує свою культуру, національну формою, соціалістичну змістом (Рильський, III, 1956, 81).
2. Держава, країна.
Найважливіше завдання Організації Об’єднаних Націй — забезпечити мир і безпеку для народів (Рад. Укр., 10. XII 1946, 3).
Генера́льна Асамбле́я Організа́ції Об’є́днаних На́цій див. асамбле́я;
Об’є́днані На́ції див. обє́днаний.
3. перен., ірон. Про яку-небудь групу людей.
Він [міліціонер] повів невідомого громадянина ковальської нації, який шарпав на собі шкіряну фартушину, лаявся задьористо й вигадливо (Ю. Янов., V, 1959, 140);
Попів і тих, хто вірить в вас, Візьміть собі в небесну націю (Еллан, І, 1958, 144).
Словник української мови (СУМ-11)