наче
НА́ЧЕ¹, спол.
1. порівняльний. Те саме, що неначе¹ 1.
Вона була для нього, наче сонце (Леся Українка);
Містечкова площа шуміла, наче морський прибій (О. Довженко);
В небі чистім і прозорім Сонце сяє, Наче в морі (М. Рильський).
2. з'ясувальний. Те саме, що неначе¹ 2.
Кузьма робить вигляд, наче він мудрує (М. Стельмах).
НА́ЧЕ², част. власне мод.
Уживається у знач. част. неначе.
Під вербами вода була наче зеленаста (М. Коцюбинський);
Маковеєві наче щось обірвалося всередині (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)