начесаний
НАЧЕ́САНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до начеса́ти.
– Чи, може, так і треба? – вголос роздумує він .. – Його сухе, з гострим підборіддям обличчя біліє якось трикутно під начесаним на лоба чубом; цього разу воно серйозне, без усмішки (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Ходить Митяга, як і раніше, з начесаним чубом, ні за холодну воду не береться (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)