начотництво

НАЧО́ТНИЦТВО, а, с.

Знання, які базуються на механічному, некритичному засвоєнні прочитаного; формальне наслідування якогось вчення без глибокого проникнення в його суть, без творчого розвитку його положень.

У сучасній освіті необхідно рішуче викорінювати начотництво, уникати шаблону й абстрактності, сприяти всебічному розгортанню творчої ініціативи (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. начотництво — начо́тництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. начотництво — -а, с. Знання, які базуються на механічному, некритичному засвоєнні прочитаного; формальне наслідування якогось вчення без глибокого проникнення в його сутність, без творчого розвитку його положень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начотництво — НАЧО́ТНИЦТВО, а, с. Знання, які базуються на механічному, некритичному засвоєнні прочитаного; формальне наслідування якогось вчення без глибокого проникнення в його суть, без творчого розвитку його положень.  Словник української мови в 11 томах