начхати
НАЧХА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Чихаючи, забризкати кого-, що-небудь.
Начхати в обличчя.
2. на кого – що. Виявити байдужість, презирство, зневагу до кого-, чого-небудь, не порахуватися з кимсь, чимсь.
[Одарка:] І птиця сміється, не тілько [тільки] люди. [Грицько:] А ти начхай на тих птиць та людей! (Панас Мирний);
– А знаєте, Михайле Степановичу, громада має нас за вчителя .. – Громаде? – скрикнув старшина. – Начхать мені на громаду! Я начальник! (Б. Грінченко);
– Так. Значить, кидаєш мене? Начхать і на рідного дядька? (В. Винниченко);
// розм. Зігнорувати виконання чого-небудь.
Керівники деяких виробничих будівельних об'єднань начхали на постанову колегії Міністерства будматеріалів про введення в експлуатацію електрофільтрів (із журн.).
3. тільки інфін., розм. Уживається для вираження цілковитої байдужості; байдуже.
– Я ласкаво прошу ще один тост. “Ми любим чарку піднімать. А що навколо нас – начхать!” – прогундосив він свій вірш (А. Хижняк);
– Ви думаєте, чим мені сподобалися? Що професор? Начхати! (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)