нащось
НА́ЩОСЬ, присл.
Те саме, що наві́щось.
Жінка нащось розв'язала косинку, спустила її на плечі (М. Коцюбинський);
Віконце те було нащось густо переплетене ґратами (В. Козаченко);
Він раптом аж перехилився на стіл і заговорив нащось пошепки (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)