небачений
НЕБА́ЧЕНИЙ, а, е.
Досі невідомий, незнаний; невиданий.
З'явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (І. Нечуй-Левицький);
Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько);
// Незвичайний, винятковий; гідний подиву, чудовий.
Встанеш вранці і підеш по воду, І дівчата-ягоди в лісу – Не надивляться на твою вроду, На твою небачену красу (М. Шеремет);
// Який вражає значною силою свого вияву; надзвичайно великий.
Народу одпущено страждань такою мірою, такою новою небаченою мірою, про яку навіть і не підозрівало людство (О. Довженко);
Уран може мати величезне стратегічне значення і як принципово нове джерело енергії, і як вибухова речовина небаченої рйнівної сили (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)