небачений

НЕБА́ЧЕНИЙ, а, е. Досі невідомий, незнаний; невиданий.

З’явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (Н.-Лев., II, 1956, 30);

Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (Воронько, Три покоління, 1950, 116);

// Незвичайний, винятковий; гідний подиву, чудовий.

Встанеш вранці і підеш по воду, І дівчата-ягоди в лісу — Не надивляться на твою вроду, На твою небачену красу (Шер., Дорога.., 1957, 101);

За роки Радянської влади небаченого розквіту досягла українська радянська культура (Ком. Укр., 8, 1967, 21).

Значення в інших словниках

1. небачений — неба́чений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. небачений — див. небувалий  Словник синонімів Вусика
3. небачений — -а, -е. Досі невідомий, незнаний. || Незвичайний, винятковий; гідний подиву, чудовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. небачений — НЕБА́ЧЕНИЙ, а, е. Досі невідомий, незнаний; невиданий. З'явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (І. Нечуй-Левицький); Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П.  Словник української мови у 20 томах
5. небачений — НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив.  Словник синонімів української мови