небачено
НЕБА́ЧЕНО. Присл. до неба́чений.
За небачено короткий строк наша Батьківщина подолала колишню відсталість і перетворилася на могутню державу з найпередовішим суспільним ладом (Ком. Укр., 7, 1965, 27);
Відколи світ стоїть, не була Україна такою багатою і пишною, такою небачено прекрасною, як в те літо [1941 р. ] (Довж., III, 1960, 25).
Словник української мови (СУМ-11)