небосхил
НЕБОСХИ́Л, у, ч.
Те саме, що небокра́й.
Ось поминув він останню хату, ось розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле... (М. Коцюбинський);
Сонце вже зовсім сіло за небосхилом (Д. Ткач);
Високо над лісом, на небосхилі між зорями, виринув місяць уповні (О. Кобилянська);
Сонце високо підбилося і на сірому небосхилі блищало великою срібною монетою (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)