невдача
НЕВДА́ЧА, і, ж.
Відсутність успіху, удачі в чому-небудь.
Перш було, за що не візьметься [Гнат] – У всьому невдача, мов заворожено; а тепер і на корову спромігся, і коненята купив (М. Коцюбинський);
Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)