невдаха
НЕВДА́ХА, и, ч. і ж., розм.
1. Відсутність успіху, удачі в чому-небудь.
Він сміявся над невдахою Ковалем, який не зміг у зарозумілості своїй помітити цієї простої помилки (В. Собко);
Хтось із зорянських жартунів вкрав Василеві штани, і довелося невдасі-солдату повертатися у табір у трусах та чоботях (Ю. Мушкетик);
Йонька був якийсь невдаха, і все йому не в руки потрапляло, а ковзало поміж пальцями (Григорій Тютюнник);
// Уживається як лайливе слово.
Ти, невдахо, невдахо, Ти ні спекти, ні зварить, Ні до мого роду говорить (з народної пісні);
Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою, обзивала його невдахою (А. Хижняк).
2. Що-небудь погано, невдало виготовлене, зроблене і т. ін. (про предмети).
– Оборони, боже, як паска не вдасться! .. Він [свекор] хоч і не лаятиме, та .. сердитиметься, що паска невдаха і що йому стидно її нести меж люди до церкви (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)