невдячність
НЕВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до невдя́чний.
Ярославові боліла синова невдячність (В. Дрозд);
Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з голови (М. Чабанівський);
// Вияв недружелюбності до того, хто зробив добро.
Він бажав Дорі добра, а замість того дістав невдячність (М. Коцюбинський).
(1) Чо́рна невдя́чність – зло замість вдячності за зроблене добро.
– Невже ти відповіси на мою одвертість чорною невдячністю? (О. Полторацький);
Чого там важко! – відповіла, як завжди трогхи холоднувато (“чорна невдячність!”) куховарка. – Чого там важко, ми вже звикли, барин (М. Хвильовий).
◇ Відпла́чувати / відплати́ти чо́рною невдя́чністю див. відпла́чувати.
Словник української мови (СУМ-20)