невидимка
НЕВИДИ́МКА, и, ж. і ч.
1. Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити.
Я своєю одежею .. колю панам очі. Я рад би був, щоби моя одежа сталася на той час невидимкою (Л. Мартович);
Максим усе ще дивився на річку, – в очах його мерехтіло, й він уже не був певен, чи там не йде ще хтось, хто не має вже видимих ані ніг, ні голови, – зовсім невидимка (І. Багряний);
* У порівн. Що вже за варту виставляв пан, і з рушниць палили, .. а їй [жар-птиці] хоч би й що: як та невидимка прилетить (Л. Юхвід);
Зульфат чимчикував поруч, як невидимка (Григір Тютюнник);
// шапка, наділена чаклунською властивістю робити невидимим того, хто її надіває зветься шапкою-невидимкою.
2. Маленька тонка шпилька для жіночої зачіски.
3. у знач. присл. невиди́мкою. Непомітно, приховано.
Не хотілось би, щоб на моїй книжці стояв невидимкою епіграф (Леся Українка);
Ось тут десь недалеко невидимкою стежить за тобою страшна сусіда (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)