невидимий

НЕВИ́ДИ́МИЙ, а, е.

1. Неприступний зорові; прихований від очей.

Стою, замираю... А тим часом – тихо, тихо Та сумно співає Щось такеє невидиме (Т. Шевченко);

Невидимі кажани шурхали над головою (М. Олійник);

Місце було хоч і невидиме для ворога, але дуже погане (С. Голованівський);

// перен. Непомітний, прихований.

Між цими сопками для Черниша встановлювався якийсь невидимий таємний зв'язок (О. Гончар);

Надходила та драматична пора, коли в невидимім поєдинку літо схоплювалося із осінню (М. Стельмах).

2. рідко. Незвичайний, небувалий, винятковий.

[Пан Маркел:] Сміливий [Кармелюк], удачливий, співець, поет, можна сказати... До того – красень невидимий! (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. невидимий — неви́ди́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невидимий — [неивидиемией і неивиедимией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і  Орфоепічний словник української мови
3. невидимий — -а, -е. 1》 Неприступний зорові; прихований від очей. || перен. Непомітний, прихований. Невидима сила (рука і т. ін.) — таємнича сила. 2》 рідко. Незвичайний, небувалий, винятковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невидимий — Неозорий, незримий  Словник чужослів Павло Штепа
5. невидимий — НЕПОМІ́ТНИЙ (якого важко або неможливо помітити, погано видимий), НЕПРИМІ́ТНИЙ, ПРИХО́ВАНИЙ (непомітний зовні, зверху, збоку і т. ін.  Словник синонімів української мови
6. невидимий — НЕВИ́ДИ́МИЙ, а, е. 1. Неприступний зорові; прихований від очей. Стою, замираю… А тим часом — тихо, тихо Та сумно співає Щось такеє невидиме (Шевч., І, 1963, 248); Невидимі кажани шурхали над головою (М. Ол.  Словник української мови в 11 томах