невидержка
НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж.
1. розм. Недотримання чого-небудь.
Я довго потім лаяла себе за невидержку об'єктивного тону того вечора (Леся Українка).
2. Стан, коли неможливо витримувати, переносити що-небудь.
Ворог рушив уперед. Його артилерія намацувала партизанські гармати. Не раз і не два падали партизани. Але була вже невидержка (Ю. Яновський);
// у знач. безос. пред. Не можна переносити, витримувати кого-, чого-небудь.
– Її теперішня господиня жалілась мені, що в хаті од неї невидержка нікому (І. Нечуй-Левицький);
Вже мені й жити з ним невидержка! (А. Кримський);
– Кому зовсім невидержка, той собі дорогу знайшов, – знов заговорив перегодя Огієнко (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)