невидержка

НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось.

Я довго потім лаяла себе за невидержку об’єктивного тону того вечора (Л. Укр., V, 1956, 434);

// у знач. присудк. сл. Не можна переносити, витримувати кого-, чого-небудь.

— Її теперішня господиня жалілась мені, що в хаті од неї невидержка нікому (Н.-Лев., IV, 1956, 321);

Вже мені й жити з ним невидержка! (Крим., Вибр., 1965, 373);

Ворог рушив уперед. Його артилерія намацувала партизанські гармати. Не раз і не два падали партизани. Але була вже невидержка (Ю. Янов., І, 1958, 152).

Значення в інших словниках

1. невидержка — неви́держка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. невидержка — -и, ж. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось. || у знач. присудк. сл. Не можна витримувати кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невидержка — НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж. 1. розм. Недотримання чого-небудь. Я довго потім лаяла себе за невидержку об'єктивного тону того вечора (Леся Українка). 2. Стан, коли неможливо витримувати, переносити що-небудь. Ворог рушив уперед.  Словник української мови у 20 томах
4. невидержка — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм.  Словник синонімів української мови