невидимка

НЕВИДИ́МКА, и, ж. і ч.

1. Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити.

Шапка зветься тая — невидимка (Чуб., І, 1872, 87);

Я своєю одежею.. колю панам очі. Я рад би був, щоби моя одежа сталася на той час невидимкою (Март.. Тв., 1954, 200);

*У порівн. Що вже за варту виставляв пан, і з рушниць палили, ..а їй [жар-птиці] хоч би й що: як та невидимка прилетить (Юхвід, Оля, 1959, 42).

2. Маленька тонка шпилька для жіночої зачіски.

3. у знач. присл. невиди́мкою. Непомітно, приховано.

Не хотілось би, щоб на моїй книжці стояв невидимкою епіграф (Л. Укр., V, 1956, 161);

Ось тут десь недалеко невидимкою стежить за тобою страшна сусіда (Вас., II, 1959, 31).

Значення в інших словниках

1. невидимка — невиди́мка іменник жіночого або чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. невидимка — -и, ж. і ч. 1》 Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити. 2》 Маленька тонка шпилька для жіночої зачіски. 3》 у знач. присл. невидимкою. Непомітно, приховано.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невидимка — НЕВИДИ́МКА, и, ж. і ч. 1. Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити. Я своєю одежею .. колю панам очі. Я рад би був, щоби моя одежа сталася на той час невидимкою (Л.  Словник української мови у 20 томах