невимовність
НЕВИМО́ВНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до невимо́вний.
Означуюче потрібно уявити собі не як “видиму частину сенсу”, не як його матеріальну попередність, а, навпаки, – як його вторинний продукт. Відтак, і в нескінечності означуючого передбачається невимовність (означуюче, що не піддається найменуванню), (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)