невимовно

НЕВИМО́ВНО.

Присл. до невимо́вний.

Їй невимовно хотілося пити, але вона не здужала встати й набрати в дворі води (Б. Грінченко);

Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі, і всі це відчули (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. невимовно — невимо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невимовно — Присл. до невимовний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невимовно — НЕВИМО́ВНО. Присл. до невимо́вний. Їй невимовно хотілося пити, але вона не здужала встати й набрати в дворі води (Гр., І, 1963, 270); Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі, і всі це відчули (Довж., І, 1958, 95).  Словник української мови в 11 томах
4. невимовно — Невимовно нар. 1) Невыразимо, несказанно, неизреченно. Левиц. Пов. 139. 2) Безотговорочно, безусловно. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Богу невимовно — свічку купила, панахиду поставила, та й усі гроші розійшлись. Ном. № 8377.  Словник української мови Грінченка