невиразно
НЕВИРА́ЗНО.
Присл. до невира́зний.
На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Леся Українка);
Біля воріт невиразно чорніла постать Сергія (Григорій Тютюнник);
Віта одвела очі і невиразно промовила: – У Івана Лук'яновича великі неприємності (Я. Гримайло);
З хати невиразно чути було ревне тужіння, наче по мертвому (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)