невиразно

НЕВИРА́ЗНО. Присл. до невира́зний.

На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Л. Укр., III, 1952, 583);

Біля воріт невиразно чорніла постать Сергія (Тют., Вир, 1964, 210);

Віта одвела очі і невиразно промовила: — У Івана Лук’яновича великі неприємності (Грим., Подробиці.., 1956, 169);

З хати невиразно чути було ревне тужіння, наче по мертвому (Головко, II, 1957, 319).

Значення в інших словниках

1. невиразно — невира́зно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невиразно — Присл. до невиразний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невиразно — НЕВИРА́ЗНО. Присл. до невира́зний. На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Леся Українка); Біля воріт невиразно чорніла постать Сергія (Григорій Тютюнник); Віта одвела очі і невиразно промовила:...  Словник української мови у 20 томах
4. невиразно — Невира́зно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. невиразно — Невиразно нар. Неясно, неотчетливо; невнятно. Щось вона ще говорила йому, та вже невиразно, нишком: очі заплющились, ручки опали. МВ. (О. 1862. І. 83).  Словник української мови Грінченка