невлад
НЕВЛА́Д, присл.
1. Непослідовно, незв'язно (говорити, відповідати іт. ін.).
Орися стала приходити з роботи засмучена, на бабине запитання відповідала неохоче або невлад (Д. Бедзик);
Дивлячись у землю, він невлад заговорив (С. Чорнобривець).
2. Не так, як треба, не узгоджуючись із чим-небудь.
Найстарший дзвін теж бив невлад, бо смикала його язика за три десятки мотузів чверть сотні мужиків (О. Ільченко);
Знову лейтенант Березко диригував оркестром, правда, вже трохи невлад розмахуючи руками (С. Журахович);
// Незлагоджено, негармонійно.
Заспівує [М. Островський] перший про те, що легко на серці від пісні, .. і ми починаємо хором, хоча, пам'ятаю, невлад (М. Упеник).
3. у знач. безос. пред. Не підходить.
Ой привезли до прийому Чуприни голити; Усе дрібні, усе малі, Все багатих діти .. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Т. Шевченко);
– Я чужого не брав, а як моє невлад, так я з своїм назад, – образився Гнида і повернувсь до дверей (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)