невмитий
НЕВМИ́ТИЙ, НЕУМИ́ТИЙ, а, е.
Який не вмився.
Чіпка встав, та невмитий, нерозчесаний, побрався прямо в Піски (Панас Мирний);
// Якого не вмивали.
На ній була сама тільки сорочина, підперезана мотузком, ноги босі, обличчя невмите, волосся розкуйовджене (С. Скляренко);
* Образно. І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п'яний очерет Без вітру гнеться (Т. Шевченко).
◇ (1) З невми́тим пи́ском (д) див. пи́сок.
Словник української мови (СУМ-20)