невмовкаючий
НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, а, е.
Який не вмовкає, не затихає (про звуки, шум і т. ін.); нестихаючий.
Знизу, з території порту, долинав невмовкаючий гамір: вищали клаксони автомашин, торохтіли брички по брукові (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)