невмовкаючий

НЕВМОВКАЮЧИЙ, а, е. Який не вмовкає, не затихає (про звуки, шум і т. ін.); нестихаючий.

Знизу, з території порту, долинав невмовкаючий гамір: вищали клаксони автомашин, торохтіли брички по брукові (Юрій Смолич, V, 1959, 783).

Значення в інших словниках

1. невмовкаючий — невмовка́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невмовкаючий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. невмовкаючий — НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, а, е. Який не вмовкає, не затихає (про звуки, шум і т. ін.); нестихаючий. Знизу, з території порту, долинав невмовкаючий гамір: вищали клаксони автомашин, торохтіли брички по брукові (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. невмовкаючий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови