неволею
НЕВО́ЛЕЮ, присл., заст.
Незалежно від бажання чи небажання; вимушено.
Оженив мене та мій батенько Не охотою, та неволею (з народної пісні);
Зуспіли її в наймах добрі люде [люди], що в сьому городі неволею проживали і на Вкраїну на короткий час, мов у вирій, завітали (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)