невпокорений
НЕВПОКО́РЕНИЙ, а, е.
Те саме, що непідко́рений.
Все далі й далі несе хлопця нестримна бригантина його уяви, її дух невпокорений, а він, стоячи за кермом, радісний, іде по водах розлогих та сяючих (О. Гончар);
Ми з нею рідні. Ми одного кореня .. Батьки у нас безстрашні й невпокорені (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)