невпокорений
НЕВПОКО́РЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що непідко́рений.
Рядки поета [Т. Шевченка] наснажують у борні невпокорений чорний люд Айри Олдріджа, їх клекотливий вогонь нуртує в серцях в’єтнамських повстанців (Літ. Укр., 15.III 1968, 1).
Словник української мови (СУМ-11)