невпокійливий
НЕВПОКІ́ЙЛИВИЙ, а, е.
Неспокійний, невгамовний.
Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (М. Рильський);
Невпокійливий хлопець... Позаторік – ще зовсім підлітком, підвозив влітку воду трактористам (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)