невпокійний

НЕВПОКІ́ЙНИЙ, а, е.

Неспокійний, тривожний.

Щось невпокійне, мінливе пробігало по тому обличчю, дивуючи Демида (Б. Грінченко);

– Далі починається моє .. невпокійне учителювання (С. Васильченко);

// Нестримний, неспокійний.

А Оленка з матір'ю не гаразд почувала себе через її вдачу, невпокійну таку (А. Тесленко);

У нестримній шаленості летіли роки – од дитинства до нинішніх, од найдавніших до сучасгних – клопітких, невпокійних (М. Олійник);

// Невпинний, безперервний.

З божим новим даром пішли [для Кіндрата] нові турботи, нові клопоти. Земля просила ненастанного, невпокійного догляду (О. Ковінька).

Значення в інших словниках

1. невпокійний — невпокі́йний прикметник неспокійний, тривожний арх.  Орфографічний словник української мови
2. невпокійний — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. невпокійний — -а, -е, заст. Неспокійний, тривожний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невпокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про час, пору, життя, роботу тощо — сповнений неспокою, турбот, хвилювань), НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст.; ТРИВО́ЖНИЙ (у передчутті чогось недоброго, поганого); НЕЗАТИ́ШНИ́Й (який спричиняє душевний дискомфорт); БЕНТЕ́ЖНИЙ, ВОРОХО́БНИЙ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
5. невпокійний — НЕВПОКІ́ЙНИЙ, а, е, заст. Неспокійний, тривожний. Катря стояла, дивилася і думала — невпокійна, тривожна (Вовчок, І, 1955, 230); Рядом з добрими думками в малому серці [Чіпки] ворушилося щось недобре, неспокійне… (Мирний, І, 1949, 147)...  Словник української мови в 11 томах
6. невпокійний — Невпокійний, -а, -е Безпокойный; тревожный. Батько й мати якіся невпокійні стали. Г. Барв. 238. Сни невпокійні сняться. МВ. ІІ. 9. В малому серці ворушилося щось недобре, невпокійне. Мир. ХРВ. 35.  Словник української мови Грінченка