невпокійний
НЕВПОКІ́ЙНИЙ, а, е, заст. Неспокійний, тривожний.
Катря стояла, дивилася і думала — невпокійна, тривожна (Вовчок, І, 1955, 230);
Рядом з добрими думками в малому серці [Чіпки] ворушилося щось недобре, неспокійне… (Мирний, І, 1949, 147);
— Далі починається моє.. невпокійне учителювання (Вас., IV, 1960, 37).
Словник української мови (СУМ-11)