невпокійно
НЕВПОКІ́ЙНО, заст. Присл. до невпокі́йний.
Хоч як було мені невпокійно, хоч як тужило моє серденько, а й я всміхнулась і ніби чогось раділа (Вовчок, І, 1955, 138);
Петро помітив, як на льоду щось зачервоніло, і йому неспокійно стало, жарко (Вас., II, 1959, 119).
Словник української мови (СУМ-11)