невпокійливий
НЕВПОКІ́ЙЛИВИЙ, а, е, заст. Неспокійний, невгамовний.
Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (Рильський, II, 1960, 79);
Невпокійливий хлопець… Позаторік — ще зовсім підлітком, підвозив влітку воду трактористам (Гончар, Тронка, 1963, 86).
Словник української мови (СУМ-11)